Зернозбиральні комбайни FORTSCHRITT
Комбінат Fortschritt - найбільший виробник сільгосптехніки на території колишньої НДР (Німецької Демократичної Республіки, DDR). Починаючи з 1978 року вся техніка, що тут випускалася носила логотип Fortschritt. Комбінат засновано у 1951 році шляхом об’єднання п’яти незалежних фабрик Північної Саксонії, що займалися виробництвом сільськогосподарської, будівельної та деревообробної техніки. Виробництво зернозбиральних комбайнів, прес-підбирачів, косарок займало на комбінаті основне місце.
Історія виробництва комбайнів у НДР
Виробництво зернозбиральних комбайнів на території НДР почалось при технічній допомозі Радянського Союзу. За основу була взята модель S-4 (Сталінець). Виробництво почалось у 1948 році. Комбайн обладнувався 4-метровою жаткою, 6-ти циліндровим бензиновим двигуном. Тоді ще на комбайнах не було варіатора. У 1953 році комбайн отримав дизельний двигун і був перейменований на Е-171. Паралельно з ним виготовлялась модель Е-173 з 3-и метровою жаткою. Зерновий бункер був майже відсутнім, а відділення для соломи мало форму бочки-цистерни. В кінці 50-их років з’явились моделі Е175 з 3 м жаткою та Е176 з 3 м і 3,6 м жатками, остання з яких відправлялась виключно на експорт. Комбайни мали зернові бункери об’ємом відповідно 1,3 і 1,7 кубічних метрів. Інші комбайни серії – Е174 та Е177 вперше були обладнані гідравлікою, котра служила для управління жаткою. Тут також було застосовано регулювання швидкості обертання барабану, яка була в межах 385-1250 об/хв. Всі моделі мали уніфікований двигун і трансмісію. Найбільш розповсюдженою моделлю став комбайн Е175. Він виготовлявся до 1975 року.
Початок серії 500. Моделі Е512, Е516
У 1968 році застарілу серію комбайнів E170 замінено на абсолютно новий комбайн E512. Від своїх попередників він відрізнявся у першу чергу розмірами. Так основна жатка отримала ширину 426 см, а альтернативна - аж до 570 см. Молотарка досягнула у ширину 128 см. Тракторний 6,5-літровий двигун Fortschritt видавав потужність 105 к.с. Покращились умови роботи механізатора, а саме розмір кабіни і рівень шуму, що не перевищував 85 дБ.
У 1977 році була представлена чергова модель - E516. Це був комбайн з гідростатичною трансмісією, 13-літровим V8 (228 к.с.) двигуном. Розміри жаток досягали відповідно 670 або 760 см. Керування роботою циліндра молотильного барабану діаметром до 80 см і його контроль здійснювала гідравліка. Кабіни були обладнані кондиціонерами, принаймі тих комбайнів, що експортувались на західно-європейські ринки, зокрема на шведський, французький та фінський. Максимальний успіх продаж Е512 припадав власне на Швецію.
Розвиток серії 500. Моделі Е514, Е516В
У 1983 році на зміну Fortschritt Е512 прийшла нова модель Е514 з двигуном, потужністю 115 к.с. Комбайн став універсальним і міг комплектуватися жатками 360, 420, 480, 570 см. Механічне управління основними вузлами майже повністю замінено на гідравліку. В цей же час з’явилась модель Е516В, яка відрізнялась трохи більшими розмірами. Одночасно Fortschritt вводить нову окраску на свої комбайни. Вона стала комбінацією білого й синього, потім зеленого й білого. Частина експортних машин фарбувалась у червоний колір.
Ідеальні комбайни Е517 та Е524
У 1988 році з’явився комбайн E517. Його особливістю були три елеватори. Виробник заявляв про зменшення втрат по відношенню до попередників на 30%. Зміни зачепили зерновий бункер, який виріс у розмірі до 5,5 тон. Базовим обладнанням став комп’ютерний контроль втрат зерна. Гарантія на комбайн досягла 3 років.
У 1989 році на ринок виведено середній комбайн E524 з 6-циліндровим 9,2-літровим двигуном потужністю 152 к.с. Модель мала абсолютно нову кабіну, зерновий бункер ємністю 48 геткалітрів та жатку шириною від 3,6 до 5,4 м. Трансмісія була механічною.
Об’єднання Німеччини. Останні, найкращі моделі Fortschritt.
Рік 1989-й увійшов в історію Німеччини як рік падіння Берлінської стіни і об’єднання НДР та ФРН в єдину державу. Більш як 90% продукції Fortschritt експортувалось у країни РЕВ (Рада Економічної Взаємопомочі - соцкраїни, в основному СРСР). Після розвалу берлінської стіни і об’єднання валют єдиної Німеччини завод втратив свій ринок збуту й природньо відчував фінансові труднощі. Одночасно у комбінату появились нові можливості по комплектації своїх виробів більш якісними “західними” запчастинами. Як результат, на зміну комбайну Е517 прийшов E518, що відрізнявся новою комплектацією: 11-літровим, V6 двигуном MERCEDES потужністю 222 к.с. і гідравлікою BOSCH.
Після приватизації бувшого державного підприємства новим власником Fortschritt MDW стала компанія Mähdrescherwerk. Новим фірмовим кольором став темно-синій. У лінійку продуктів ввійшли вже знайомі Е514 і Е524, а також їх модифікація Е514 S, яка виконана на елементах Е521 та Е514. Це був більш потужний комбайн, з новою кабіною, більшим зерновим бункером та системою різки “Шумахер”.
У 1993 році серію Е500 було завершено флагманом, найбільшим комбайном з назвою Е527. Він був оснащений новими двигунами: Perkins, Volvo Penta або MB OM 441. Як і в попередніх моделях Е514 і Е521 трансмісія була виконана на базі гідравліки. Що стосується комплектації, то для схожих моделей вона суттєво відрізнялась. Так, Е525 був майже на 70% дорожчим, ніж аналогічна, але трохи менша модель Е521. Незважаючи на модернізований ряд комбайнів серії MDW Fortschritt їх виробництво впало з 4500 до 300 в рік.
Об'єднання з “International Harvest Corporation (IHC)”
У кінці кінців капіталізм зробив свою справу й з таким соціалістичним гігантом, як Fortschritt, що був №1 у НДР щодо експорту й кожен день відправляв на Схід ешелон готової продукції. Завод переходив з рук у руки, допоки в 1997 році не отримав нового власника - компанію IHC (International Harvest Corporation), США. Продукція Fortschritt отримала й новий бренд CF (Case+Fortschritt).
О’єднання двох агрогігантів виявилося корисним для двох сторін. Так Case, що традиційно використовував для відділення зерна від соломи ротори отримав доступ до клавішної технології, а Fortschritt проводив дослідження по вдосконаленню своїх комбайнів, шляхом поєднання переваг конструкції на базі соломотрясів з роторною системою очистки. Це зародило тенденцію по модернізації існуючих комбайнів Fortschritt. Так на двох найбільших моделях гігантський 80 см циліндр обмолоту було замінено на цілих три послідовних барабани, діаметрами 600, 400 і 570 мм. Менші моделі отримали розділяючі зерно й солому котушки. В абсолютно новій по конструкції кабіні рівень шуму було знижено до 77 децибел. Стандартними опціями комбайна стали комп’ютерний контроль втрат обмолоту зерна, до 20 градусів регульований нахил жатки, клімат-контроль, пневматична підвіска сидіння, електричні дзеркала заднього виду.
Фірмовим кольором нової продукції став червоний, по аналогії з кольором техніки нового власника - Case IH. Деякий час уже виготовлені комбайни Fortschritt перефарбовувались у червоний колір і з логотипом CASE відправлялись на експорт. Ситуація доходила до анекдотичної. Так у Казахстані, де дуже багато сонця, почала сходити червона фарба з логотипом Сase. Під нею проявлялась біло-синя якісна покраска зі знайомим логотипом, який починається на на букви Fortsch…
Однак виробництво Case в Нойштадт, Північна Саксонія не прижилось через дорогу робочу силу. Тепер обладнання заводу працює у м. Плоцьк, Польща, де на ньому виготовляють комбайни New Holland концерну IHC.